03/04/2026
Запрошуємо на мистецький проєкт, присвячений памʼяті відомого українського художника Мирослава Отковича (1947-2021) «Акварельний вимір».
Відкиття відбудеться в Палаці Потоцьких у Львові 5 березня 2026 року о 16 год.
Акварельний світ краєвидів, натюрмортів, портретів, декоративних, жанрових і абстрактних композицій Мирослава Отковича став класикою українського акварельного живопису. Безсумнівно, він є одним із найбільш виразних представників львівської школи акварелі, без якого важко уявити розвиток львівського та українського акварельного живопису в другій половині ХХ століття та на початку ХХІ століття.
Художник вважав свою улюблену техніку акварелі незрівнянною завдяки її безмежним можливостям у передачі образів, що народжуються в уяві художника. Примхливість акварелі у роботі, постійне змагання з плинністю води та кольору фарб, а також необхідність зафіксувати миттєвий момент у статичній формі — все це створювало неабиякі труднощі. Художник порівнював цей процес з хірургічною точністю, адже кожен рух пензля може зруйнувати задумане. Успіх у створенні доброго акварельного твору залежить від часу висихання вологого паперу і майстерності виконання.
Техніка акварелі Мирослава Отковича є унікальною і неповторною. Він не тільки володів класичними методами, але й розвивав власний стиль, який виділяється серед інших. Його підхід до акварелі поєднує технічну майстерність і глибоку емоційну складову, що дозволяє йому створювати роботи, які не можна порівняти з іншими. Кожен його твір — це не просто художній процес, а пошук, дослідження і втілення унікального бачення світу через призму акварельної техніки.
Улюбленою технікою акварелі Мирослава Отковича протягом усього творчого шляху була класична техніка «мокрим по мокрому», що передбачає роботу з вологим папером. У цій техніці він створював свої великоформатні акварелі, які стали своєрідною візитною карткою його творчості. Починаючи з 2000-х років, художник експериментував з новими технічними та візуальними можливостями акварелі, освоївши акварель на полотні. Це дозволило йому органічно поєднувати класичну «мокру» акварель на папері з можливостями станкового живопису на полотні. Так він створив великоформатні монументальні акварельні полотна, які розширили технічні та форматні обмеження традиційної акварелі, значно збагативши її візуальні можливості.