30/09/2026
Говори зі мною так, наче востаннє.
Наче іншого часу більше не буде.
Говори про мрії свої, сумніви і бажання,
говори про те, про що зазвичай мовчать у розмовах люди.
Говори про відчай глухої безсонної ночі.
Говори про страх, що сковує думки і кроки.
Говори, як ти жити і дихати хочеш,
і ходити пішки під небом безмежно високим.
Як буває, втрачаєш друга, з ним віру у Бога..
як стираються з пам’яті голоси і підказки.
Як земля стала домом і ліжком вологим.
Говори. Говори все, що мусиш, будь ласка.
Говори про світанок, що пахне залізом і димом,
про холодні долоні і каву з чужого горнятка.
Говори, як стаєш невагомим, нечутним, незримим,
як життя починається знову. Щоразу спочатку.
Говори, доки голос іще не розтанув у тиші,
доки хтось на землі твої сповіді може почути.
Бо, можливо, коли ми говоримо ,легшає трішки.
Бо, можливо, так легше на світі бути
