19/04/2023
Нехай грає, нехай. Нехай лякає, нехай збиває з пантелику, нехай не пояснює правил, шепотів я, притулившись спиною до теплих від сонця камінню Тинський храму. Тільки б продовжував грати, аби Йому не набридло, хоч би не передумав, не забув на що-небудь інше, тому що я вже не хочу жити якось інакше. І, здається, не зможу.
