09/04/2026
2026 рік на Львівщині оголошений роком Бориса Возницького, 100 літній ювілей якого відзначаємо 16 квітня.
Борис Возницький (1926 – 2012) Герой України, видатний музейник сучасності, багатолітній директор музею, котрий тепер носить його ім’я (Львівська національна галерея мистецтв ім. Б.Г. Возницького) – все своє життя присвятив боротьбі за збереження пам’яток української культури. Його патріотизм і втілення національної ідеї мали своєрідне вираження. Воно полягало в тім, що ще за радянських часів Возницький почав рятувати від знищення старі іконостаси, сакральну скульптуру (серед неї – твори Іоана Георгія Пінзеля), стародруки, церкви та замки, в котрих відкривав музеї та виставкові зали. Перетворивши саму картинну галерею у справжню музейну імперію, яка налічувала 16 філій, Борис Возницький тим самим зберіг для нащадків сотні реліквій національного значення. І ще, напевно, багато важливих справ планував зробити, якби не випадок, що трагічно обірвав його життя 23 травня 2012 року.
Борис Григорович був відкритий для нового і сучасного, його ідеї та рішення завжди були неординарні. Навіть коли його не розуміли і не підтримували, він вірив у перемогу, вмів переконати не тільки друзів, але своїх опонентів. Подив, а іноді й критику, викликали виїзди у численні експедиції, його наміри брати під опіку культові споруди, зруйновані замки та палаци. Час показав далекоглядність і правильність стратегії Возницького, його бачення випереджало сам час, а його віра розбивала навіть чиновницьку броню. Починаючи з юнацького віку, з року в рік чітко формувались його погляди, характер та пріоритети, і кожен наступний рік ставав все більш насиченим задуманими та втіленими справами. Формування особистості відбувалось не тільки завдяки величезній внутрішній роботі й самоосвіті, але й під впливом середовища.
Він не був кабінетним вченим, для його робочого часу доби не вистачало. У, так званий, вільний час – коли він не працював на котромусь з об’єктів (працював сам, як чорноробочий), не вирішував справи у чиновницьких кабінетах, не будував експозицій, не приймав і вислуховував відвідувачів (двері його кабінету завжди були відчинені для кожного), – Борис Возницький писав. Видав декілька наукових праць, присвячених творчості Пінзеля. Іноді записував свої роздуми - у 2019 році донька Бориса Григоровича — Лариса Возницька — Разінкова видала його спомини “Собор Бориса Возницького”. Життєвий подвиг цієї Великої людини можна по справжньому оцінити тільки сьогодні. Здається С. Цвейг писав, що “подвиг звершується не тоді, коли він звершується, а тоді, коли він стає надбанням майбутнього покоління”. Борис Возницький звершив свій життєвий подвиг.
Заходи відбуватимуться 16 квітня 2026 року. Запрошуємо!
Департамент з питань культури, національностей та релігій Львівської ОДА
Львівська обласна державна адміністрація
