23/06/2024
«Україні чавун, сталь, прокат», Марина Довганич
Частина триптиха
150 х 100 см
Акрил, полотно
2023
Перед контрольно-пропускним пунктом «Арселор Міттел Кривий Ріг» височіє виразна радянська мозаїчна стела 70-х років ХХ століття, невідомого авторства. Як і багато інших криворізьких мозаїк радянського періоду, вона виконана з використанням каміння із місцевих рудників. Мозаїка, що вражає своїм масштабом, оспівує криворізький металургійний завод, як компонент сталінської індустріалізації.
З початком повномасштабного вторгнення росії в Україну 2022 року, підприємство прийняло рішення сховати цю мозаїку за банером. На ньому зображені український військовий, металург та дівчинка у пшеничному полі, яка зустрічає своє вільне майбутнє в Україні. Це рішення обґрунтоване тим, що стара мозаїка руйнується від віку, а ще несе радянські пропагандистські сенси та підпадає під закон про декомунізацію.
Триптихом «Україні чавун, сталь, прокат» Марина Довганич порушує питання методів декомунізації та консервації соцреалістичного монументального мистецтва, а також намагається деконструювати сенси, які несе оригінальна стела. Художниця у своєму триптиху відтворює композицію мозаїки, яка нині прихована від глядачів, продовжуючи цим її життя в Кривому Розі. Зберігаючи композицію, художниця відмовляється від соцреалістичного стилю зображення та змінює його сенс. Оскільки на оригінальній мозаїці містяться пропагандистські написи російською мовою (відомості про радянські нагороди та річницю дня народження Леніна, а також напис «родине больше чугуна, стали, проката», який артикулює бажання совєтів експлуатувати український ресурс на потреби всього радянського союзу), художниця замінює ці написи такими, які неможливі для радянської стели, та які прив’язують цю промислову спадщину до українського контексту.
