21/08/2026
Сьогодні, 21 серпня, виповнюється 89 років від дня народження Бориса Плаксія (1937–2012). За своє життя художник створив понад 1000 творів, працював у сферах монументального мистецтва, живопису, графіки та скульптури.
У 1960-х Плаксій перебував у колі митців, які згодом стали відомими як українські шістдесятники. Серед його однодумців були Людмила Семикіна, Галина Севрук та інші представники київського неофіційного мистецтва. Разом з Аллою Горською та Віктором Зарецьким художник працював над монументальним оформленням київських ресторанів «Полтава» («Наталка», 1967) і «Вітряк» (1968). Брав участь і у створенні мозаїчного панно «Прапор перемоги» для музею «Молода гвардія» у Краснодоні (нині Сорокине, Луганська область).
1968 року Плаксій разом із 138 діячами науки, літератури й мистецтва підписав лист до керівництва СРСР, у якому йшлося про загрозу відродження сталінізму. Його безкомпромісна громадянська позиція мала наслідки і для професійної кар’єри: Плаксія не приймали до Спілки художників. Відмовившись відкликати свій підпис, 14 років потому, він знову позбавив себе можливості експонувати свої твори на виставках. Та попри ве, художник продовжував плідно працювати до останніх років життя. Кожен відвідувач його квартири-майстерні на Оболоні був вражений кількістю картин, що її наповнювали.
У своїй творчості Борис Плаксій звертається не до конкретно-історичних сюжетів, а до символічних і позачасових образів. Одним із центральних мотивів його робіт є людське тіло – реалістичне або фрагментоване, – що постає як образ первісної людської природи, на тлі якої розгортається історія цивілізації. Між народженням і смертю – безліч станів, через які художник прагне осмислити те, що відбувається не лише довкола людини, а передусім у складному й суперечливому внутрішньому світі.
Більше про Бориса Плаксія на сайті Archive UU: https://archive-uu.com/ua/profiles/boris-plaksij
