Друзі, дякую, що цікавились причиною кардинальних професійних змін (від офіцера-міжнародника до живописця)) Ось відповідь ( писала трохи раніше для журналу, але таким був мій шлях):
Як часто чуємо питання "яке у тебе хобі"?
Тобто поза основною роботою є те, чим ми насправді любимо займатись. Як небагато щасливих людей, котрим вдалося улюблене заняття перетворити у професію. Декому, як і мені потр
ібна була подорож, подорож до себе. І це не погано. Адже завдяки їй життя стає багатогранним, кругозір широким, а впевненість у тому, що “ЖИТТЯ – ПРЕКРАСНЕ” - непохитна.
Освіти, які я здобула («міжнародна інформація» 2000 рік і «менеджмент організацій» 2005 рік) і якими пишаюсь не мають відношення до живопису. Однак саме колишня професія сформувала мене як особистість. 2000-2008рр. працювала в у сфері оборонного співробітництва, точніше, проходила службу як офіцер-координатор міжнародних програм (Департамент міжнародного співробітництва Міністерства Оборони України, Українсько-Американський Офіс оборонного співробітництва, навчання у Канаді).
Перспективна робота, закордонні відрядження, спілкування з цікавими людьми, чудовий колектив, але у душі жевріє, якась незрозуміла іскра, щось не дає спокою. Чи все зробила? (В особистому житті все чудово: кохана, закохана, одружена, виховуємо сина )). Чи може про щось забула, на щось не вистачало часу у круговерті життя. Психоаналітики мабуть назвали би це кризою 30-тилітнього віку. А я називаю це свідомим життям (не по ріллі). Мабуть багато приходять до себе справжньої до 30-ти. (Скоріш за все, дорога до себе – дорога довжиною в життя). Під час декретної відпустки з'явилась можливість згадати про улюблене заняття за яким у дитинстві години сповільнювали свою ходу, а розписаний під'їзд мерехтів квітковими барвами.
Отже перегорнувши сторінку успішної професійної діяльності, невпевнено, вагаючись, із сумнівами щодо правильності рішення починаю писати нову. Вдячна Богу, що потрапила тоді (2008р.) у арт-студію LEONARDO, керівник якої, помітив і розкрив талант, у який сама мало вірила, а йшла за незрозумілим, дивним, диким покликом… Саме тут, у творчості відчула нескінченні можливості для вдосконалення та росту.
Через декілька років навчання у студії почала здобувати перемоги (1-і призові місця) на численних міжнародних і вітчизняних виставках.
Дуже радію з того, що в моїх роботах люди бачать життєстверджуючу енергію та черпають позитив.
Адріана Галецька
Often people ask you “what are your hobbies“? Actually, very few people were lucky to turn your passion into the profession. For many of them, like myself, it was a need to path the way into my heart. And it's not bad Indeed, you life becomes the deadal earth , your horizons are widening, and my belief that life is a poem is undying. My education background (“International Information” in 2000 and “Business Management” in 2005) has no nothing to do with painting. However, it was the former profession which made me a personality. In 2000 through 2008, I worked in the field of defense partnership, namely I was an officer responsible for coordination of international programs (Department of International Cooperation of the Ministry of Defense of Ukraine, Ukrainian-American Office of Defense Cooperation, training in Canada). That was an interesting and promising job, I had business travels abroad, communicated with interesting people, and was a member of the great team… but a mysterious spark was still flickering inside me, something haunted my mind. (personally, I am happy: married , we have son :)). Maybe I have missed something, for which I did not have enough time in the whirlwind of life? Psychoanalysts, probably, would call that a 30 year age crisis. But I believe that is a walking life (often, people who reach the age of 30 discover who they really are, or it only seems so at some stage of life, and the path to your heart is life-long). During my maternity leave, I had a chance to recall my wonderful time when I was a child, when the time stopped and the painted staircase was gleaming with floral colors. So, after looking back at my successful professional career, I am starting script a new life scenario, while being uncertain, hesitating and with doubts whether I am making the right decision . Thanks God I got then (in 2008) in the LEONARDO Art Studio, whose leader noticed and uncovered the talent, in which I believed just a little, but I followed an incomprehensible, strange call of the wild... Indeed, the artwork gave me the endless opportunities for further perfection and growth. After several years of classes at the studio, my awards (1st prizes) at numerous international and national exhibitions became real. I am very happy that people see a life-affirming energy and are positively inspired by my works.
