14/01/2022
Арт-директорка Photo Kyiv Анна Савицька Anna Savitskaya підготувала інтерв'ю з учасниками виставки "Не|видиме життя": Олександром Чекменьовим Alexander Chekmenev Мері Беррідж та Марінкою Масеус для журналу Арт-курсив / Artkursyv
Нагадуємо, що виставка в Міжнародний аеропорт "Бориспіль" завершується 17 січня.
Фрагмент інтерв'ю публікуємо тут:
Що для вас означає соціальна фотографія? І як ви оцінюєте її роль у сучасному мистецтві?
Олександр Чекменьов: Якщо коротко, то для мене соціальна фотографія - це коли близько до людей, коли про любов до людини, чесно та відверто. Це сигнал SOS та постріл у повітря, попередження та заклик про допомогу одночасно. Якщо говорити про роль та силу впливу соціальної фотографії, то можна навести такий приклад: одна публікація у ЗМІ про серії, присвячені бездомним, принесла допомогу у розмірі 1,2 млн гривень. Соціальна фотографія має заявити про себе, іноді це можливо лише через засоби масової інформації.
Який ваш особистий зв'язок із темою Kyiv 2021 (In)visible Lives? Що ви хотіли донести до глядача через своє фотографічне висловлювання?
Мері Беррідж: Моєму синові поставили діагноз «розлад аутистичного спектру», коли йому було сім років. Спочатку я злякалася діагнозу, але потім виявила, що багато речей, які мені подобалися у ньому, були пов'язані із його аутизмом. Не можна сказати, що аутизм - це порушення, тому що це так, але багато чого ускладнює життя людей із аутизмом через те, що інші їх не розуміють. Багато різновидів інвалідності очевидні і тому зрозумілі, але аутизм - ні. Окрім того, про цей стан є багато дезінформації та стигматизації. Мій проект покликаний показати, що люди з аутистичним спектром виглядають так само, як і всі ми, і багато у чому схожі на усіх нас, але також мають певні відмінності, які сильно відрізняються залежно від людини.
Марінка Масеус: Моя серія «Обрані [не] бути» є частиною проекту Radical Beauty, міжнародного фотографічного проекту, мета якого - дати людям із синдромом Дауна їхнє законне місце в образотворчому мистецтві.
Молоді жінки, з якими я працювала - Джульєтта, Марго, Емма, Евелін та Тессель - поділяли сильну волю до успіху. Вони хотіли проявити себе. Це настільки розчаровує - бути постійно недооціненими. За допомогою «Обраних [не] бути» я міркую про їхнє існування - про перешкоди, з якими вони стикаються, про відмову суспільства бачити їхні можливості, про невидимість їхнього справжнього «я» - і візуально транслюю їхній досвід, щоб на фотографіях викликати обмеження, поставлені їм суспільством, а також показую нездатність бачити далі забобонів.
==
What does social photography mean to you? And how do you assess its role in contemporary art?
Oleksandr Chekmenev: In short, for me, social photography is always about people, when it expresses love towards a person, honestly and openly. This is a SOS signal and a shot in the air, a warning and a call for help at the same time. If we talk about the role and strength of the impact of social photography, we can cite the following example: one publication in the media about the series dedicated to the homeless, brought aid in the amount of 1.2 million hryvnias. Social photography has to make itself known, sometimes only through the media.
What is your personal relationship with Photo Kyiv’s theme (In)visible Lives? What did you want to convey to the viewer through your photographic expression?
Mary Berridge: My son was diagnosed with an Autism Spectrum Disorder when he was seven years old. At first I was frightened by the diagnosis but then came to see that many of the things I loved about him were connected to his autism. This is not to say that autism isn't a disability, because it is, but a lot of what makes life harder for autistics is that people without autism don't understand them. Many disabilities are visible, and therefore understandable, but autism is not. On top of that, there is so much misinformation and stigma about the condition. My project is meant to show that people on the autism spectrum look just like the rest of us, and are like the rest of us in many ways, but also have some differences, which vary tremendously with the individual.
Marinka Masséus: The series Chosen [not] to be is part of Radical Beauty project, an international photography project aiming to give people with Down’s Syndrome their rightful place in the visual arts. The young women I worked with - Juliette, Margot, Emma, Eveline and Tessel - shared a strong will to succeed. To prove themselves. It must be beyond frustrating to be underestimated all the time. With ‘Chosen [not] to be’ I reflect on their reality - the barriers they face, society’s refusal to see their capabilities, the invisibility of their true selves - and translate their experiences visually so as to evoke, in the photos, the restrictions placed upon them by society as well as our inability to see beyond our prejudice.
The full version of the interview you can find in the 6th Issue of ArtKursyv
