08/10/2025
СВІТЛО, що проходить крізь мене…
Близькість — це простір, де можна витримати себе й іншу людину.
Без масок. Без броні. У прозорості, де кожна тріщина говорить правду.
Ми не однакові —
наші грані відбивають різне світло,
але є точка, де вони торкаються.
Там — ми.
Близькість не означає злиття.
Я можу не погоджуватись, можу мовчати,
можу не приймати — і все ж залишатись поруч.
Межі — не стіни,
а контури, що дають форму нашій спільній прозорості.
Там, де все ближче,
правила мають бути чіткішими.
Моя злість не руйнує близькість —
вона свідчить, що мені не байдуже.
Ми можемо бути поряд
і все ж мати простір для самотності.
Близькість не зобов’язує до постійної присутності.
Обійми не завжди ведуть до тіла.
Іноді — до душі.
Відмова не відміняє любові.
Те, що є зараз,
не обіцяє вічності.
І саме тому — таке безцінне.
Я не належу тобі.
Ти не належиш мені.
Близькість не володіє — вона торкається.
Ми не читаємо думок.
Ми говоримо.
Про бажання, страхи, тишу між словами.
Близькість можна втратити —
і знову знайти,
якщо обоє цього хочуть.
Моє «ні» — повноцінне.
Твоє «ні» — теж.
Повага — це тиша після відповіді.
Мить — це теж вічність,
тільки ближча.
Я не прагну тебе зламати,
але можу поранити —
бо я людина.
І кожен відповідає за власну цілість.
Навіть коли я відгороджуюсь,
я все ще поруч.
Близькість — це вибір двох.
Відповідальність — кожного.
Я не тримаю твого щастя,
і не віддаю тобі своє.
Ми просто ділимо світло.
Між нами можуть бути таємниці —
але прозорість завжди бажана.
Ми можемо не вписуватись у жодні шаблони.
І це — теж близькість.
Я люблю тебе не за те, ким ти можеш стати,
а за те, ким ти вже є.
Світлом, що проходить крізь мене.
KutenGlass Concept_2025