27/02/2022
Чому б саме зараз не відновити сторінку в своєму житті, саме зараз, в ці найважчі часи для моєї України, бо ми разом , а я дуже хвилююсь і не можу зараз спати взагалі.
відчуваю серцем, як багатьом мільонам особистосостей і живих істот, виносять вирок і відмовляють в ПРАВІ НА ЖИТТЯ, змушуючи цілий народ, насильно грати в їх уєбанскую «русскую рулєтку».
хочу загадати, якщо виживу, знову ставитиму вистави і анімацію, експериментуватиму, робитиму ляльок, займатимусь режисурою і фламенко я мрію тут в Україні і надалі.
Мій колишній театральний проект ТАМіЯ виник після майдану, бо чітко і свідомо тоді відчула, що стала українкою, і в себе повірила одразу, бо було круто робити гарні речі і відчувати реальну сінергію.
5 років потому, я сильно вигоріла, бо була занадто гарячою, поступово втратила сили і боялась працювати далі. Здавалось, що знову кожен тільки сам за себе, ну переважно. Дуже хотілося, щоб було як у Європі, але тут у нас, в Україні. Але я тоді зупинилася сама і просто не змогла далі йти. А багато у кого вийшло.
Намагаючись вижити з двома маленькими дівчатками та мамою, у якій хворе сердце і віднімаються руки, після кожної атаки ,а ще 4 кішки і 2 собаки. Ми бігаємо періодично до малесенького підвалу, бо Єва ридає, і каже, ніби іде велетень гупає , і може наступити на наш дом і розчавити усіх, а там ніби спокійніше. Я волаю ще голосніше.
І це зараз, коли в космос, вже літають туристи, а наді мною, чомусь, літають снаряди і бомби.
Благаю вас, Захисники і Захисниці - найсмілівіші і найсильніші, будь-ласка, рідненькі, тримайтеся і тримайте нас усіх на своїх плечах!
Ми обов’язково переможемо, бо хто ж, як не МИ?
