Gloria Cantus

20/02/2026

19/02/2026

18/02/2026

Слава Ісусу Христу!

Дорогі друзі!

Хочемо прозвітувати щодо кількості та розподілу на потреби ЗСУ пожертв за наші три концерти "Розколяди" на парафіях у містах Оффенбах-на-Майні, Майнц та Бад Кройцнах.

Загалом ми зібрали пожертв на суму 3178 євро, з них:
- 1637 євро у Майнці;
- 888 євро у Оффенбах-на-Майні;
- 653 євро у Бад Кройцнах.

Розподіл пожертв на потреби ЗСУ:
- 1700 євро на техніку та робочі інструменти для взводу технічного забезпечення Батальйону Безпілотних Систем 80 ОДШБ, зокрема:
1) ноутбук Lenovo Legion 5 (прошивка дронів, робота з 3D програмами та 3D обладнанням);
2) акумуляторний дриль шурупокрут Bosch EasyDrill 1200;
3) дві акумуляторні викрутки Worx WX242;
4) паяльна прецизійна станція Sunshine GVM T210S;
5) акумуляторна болгарка Bosch Professional;
6) турбовентилятор акумуляторний UKC;

- за 300 євро ми придбали ручний антидроновий сіткомет "Пташка" для підрозділу Бойової авіаційної розвідки 43 ОМБР;

- 578 євро ми виділили на збір нашого хориста Юрія Кусеня для однієї з розвідувальних груп 128 ОГШБ. На цю суму він придбав портативну електростанцію Jackery Explorer 1000 v2;

- 600 євро ми спрямували на збір "Дронопад" фонду "Повернись живим";

Щиро дякуємо всім Благодійникам, нехай Бог винагородить всіх Вас сторицею!

Слава Україні!

Камерний хор "Gloria Cantus"

06/02/2026

Дорогі друзі!
Ми помітили, що у налаштуваннях сторінки у фб взагалі неможливо додати "Українську мову" у полі "Мови". Натомість, замість "української мови" з'являється "украинский язик".
Єдиний рішення тут - писати скарги і вимагати, щоб до переліку мов додали "українську мову". Чим більше буде скарг, тим більша ймовірність, що щось зміниться, тому закликаємо вас використати фотографії знизу і подати скаргу у фб.
Будемо дуже вдячні!

03/02/2026

Дорогі @читачі!
Під час наших концертів Розколяди ми згадували про Василя Барвінського і співали його обробку щедрівки "Бив святий вечер".
Тут можете прочитати трошки більше про його трагічну історію.

💔 Їм дозволили побачитися один раз за десять років совєцьких таборів.
Але з умовою — говорити тільки російською.
Вони обрали мовчання.

Це не легенда. Це задокументований факт.
Історія, яку має знати кожен українець, якщо ми хочемо розуміти, чому культура для імперії — смертельний ворог.

🎼 Василь Барвінський — один із найвизначніших українських композиторів ХХ століття.
Його твори виконувалися у Відні, Парижі, США, звучали в престижних концертних залах Європи й Америки, зокрема й у Білому домі.
Він був ректором Львівської консерваторії, авторитетним музикознавцем, частиною європейського культурного простору.

Для радянської влади цього було достатньо, щоб винести вирок.

Барвінського заарештували за стандартним формулюванням — «український буржуазний націоналізм».
Його катували, вивезли до таборів у Мордовії.
Змушували зректися власної музики.
А згодом — наказали публічно знищити його твори.

Ноти, які звучали в найкращих залах Європи, — спалили.
Так СРСР воював не з людиною, а з пам’яттю і майбутнім.

💔 У таборах Барвінський сидів разом із митрополитом Йосипом Сліпим.
В одному бараці. В одній системі приниження.

Їх змушували виконувати абсурдну й нелюдську роботу: терти цеглу об цеглу годинами.
Це не мало жодного практичного сенсу.
Мета була інша — зламати психіку, стерти з голови музику й молитву, перетворити людину на порожнечу.
Це була цілеспрямована атака на інтелект і дух.

Його дружина Наталія Пулюй-Барвінська — видатна піаністка, донька фізика світового рівня Івана Пулюя.
Вона могла виїхати. Могла врятуватися.
Але залишилася в Україні. І заплатила за це.

Її також репресували.

За десять років таборів їм дозволили одне-єдине побачення.
Але з умовою: розмовляти виключно російською мовою.

І вони мовчали.

Це не був страх.
Це був свідомий спротив.
Мовчазний, гідний, без пафосу — але сильніший за будь-які крики.

🇺🇦 Після таборів

Наталію паралізувало.
Здоров’я Василя Барвінського було зламане каторгою, голодом і роками психологічного тиску.
Він повернувся фізично й психічно виснаженим.
Радянська система вкрала в нього десятиліття життя, а в української культури — значну частину спадщини.

І все ж, навіть у ці останні п’ять років, він намагався відновити свої твори з пам’яті.
Це майже неможливо для композитора.
Але він це робив. Бо творити — означало жити.

Помер Василь Барвінський 1963 року у Львові.

🎶 Та його музика вижила.
Сьогодні вона знову звучить у світових концертних залах.
І — в залах незалежної України.
Тієї держави, про яку він мріяв і для якої творив, навіть у таборах.

🕯 Це не лише історія минулого.

Бо те, що робив СРСР, сьогодні повторює Росія:
— заборона української мови
— знищення культури
— тюрми, катування, спроби стерти ідентичність

Але є річ, яка не змінилася.

Вони не зламалися тоді.
І не зламають нас тепер.

📢 Поширюй.
Бо пам’ять — це теж форма спротиву.

02/02/2026

📅30 січня 1930 року вийшла таємна постанова Політбюро ЦК ВКП(б) СРСР «Про заходи щодо ліквідації куркульських господарств у районах суцільної колективізації». Цей документ дав старт масовому розкуркуленню та знищенню міцних селянських господарств.

Згідно з цією постановою, розкуркулювані поділялися на тих, хто підлягав: а) ізоляції в концтаборах або розстрілу, б) висилці у «віддалені місцевості» СРСР, в) переселенню на землі за межами створюваних колгоспів. Ставились навіть чіткі «плани», скільки тисяч людей треба ув’язнити/розстріляти, а скільки – виселити. З-поміж усіх регіонів совєцької «родіни» план по Україні був найвищим: у концтабори мали відправити 15 тисяч осіб, а на висилку – 30–35 тисяч. Висилали переважно на Північ, у Сибір, на Урал та до Казахстану. В документі наголошувалось, що «районами висилки мають бути необжиті і малообжиті місцевості».

Щоб запобігти втечам тих, кого записали в «куркулі», в документі було зазначено, що їм заборонено «вільно переселятися з місць свого проживання без дозволу райвиконкомів під загрозою конфіскації всього майна», а також заборонено «розпродувати своє майно та інвентар під загрозою конфіскації та інших репресій».

Розкуркулення стало нищівним ударом по українському селянству, під час якого розправилися з тими, кого б сьогодні назвали середнім класом, тобто основою економіки. Їхні господарства було розорено і розграбовано, а члени родин на довгий час стали ізгоями в совєтському суспільстві. Самі ж господарі були або знищені, або виселені далеко за межі України. Більшість із них так ніколи і не повернулася на батьківщину…

29/01/2026

24/01/2026

“Нічого дорожчого не існує в світі понад безсмертну душу людини!”

23/01/2026

Сьогодні минає 105 років з дня вбивства Миколи Леонтовича — 23 січня 1921 року.

З архівних документів відомо, що композитора застрелив агент ЧК Афанасій Грищенко, який переночував у домі Леонтовичів у селі Марківка. Це зафіксовано в міліцейських рапортах того часу. Версії про «пограбування» або «випадкових бандитів», які поширювали в радянський період, не підтверджуються джерелами.

Леонтовичу було 43 роки. Він працював, викладав, писав музику.
«Щедрик» уже був у репертуарі Української республіканської капели під орудою Олександра Кошиця й невдовзі після цього стане відомим на весь світ.

Його вбивство було частиною спланованого винищення українських культурних і політичних діячів після поразки Української революції. Лише на Поділлі в той період було знищено понад тисячу вчителів, священників, митців, діячів українського руху.

Пам’ятаємо.

Якщо бажаєте більше дізнатися про цю історію, рекомендуємо фільм "Щедрик проти руського міра". (у першому коментарі)