02/02/2026
📅30 січня 1930 року вийшла таємна постанова Політбюро ЦК ВКП(б) СРСР «Про заходи щодо ліквідації куркульських господарств у районах суцільної колективізації». Цей документ дав старт масовому розкуркуленню та знищенню міцних селянських господарств.
Згідно з цією постановою, розкуркулювані поділялися на тих, хто підлягав: а) ізоляції в концтаборах або розстрілу, б) висилці у «віддалені місцевості» СРСР, в) переселенню на землі за межами створюваних колгоспів. Ставились навіть чіткі «плани», скільки тисяч людей треба ув’язнити/розстріляти, а скільки – виселити. З-поміж усіх регіонів совєцької «родіни» план по Україні був найвищим: у концтабори мали відправити 15 тисяч осіб, а на висилку – 30–35 тисяч. Висилали переважно на Північ, у Сибір, на Урал та до Казахстану. В документі наголошувалось, що «районами висилки мають бути необжиті і малообжиті місцевості».
Щоб запобігти втечам тих, кого записали в «куркулі», в документі було зазначено, що їм заборонено «вільно переселятися з місць свого проживання без дозволу райвиконкомів під загрозою конфіскації всього майна», а також заборонено «розпродувати своє майно та інвентар під загрозою конфіскації та інших репресій».
Розкуркулення стало нищівним ударом по українському селянству, під час якого розправилися з тими, кого б сьогодні назвали середнім класом, тобто основою економіки. Їхні господарства було розорено і розграбовано, а члени родин на довгий час стали ізгоями в совєтському суспільстві. Самі ж господарі були або знищені, або виселені далеко за межі України. Більшість із них так ніколи і не повернулася на батьківщину…