Entre les images

01/07/2023

Cela est bon que je ne craigne point la mort
ni de ma croix trop lourde ne me plaigne.
Que devant vous, me juges, je ne plie
dans la menace des verstes inconnues.
Que j’aie vécu, aimé, sans me soulier d’ordure,
de haine, d’imprécation ni même de repentir.
Vers toi, mon peuple, je reviendrai encore
quand dans la mort j’offrirai à la vie
mon visage émacié et patient.
Devant toi, comme un fils, je m’inclinerai à terre;
mon regard franc dans tes yeux francs poserai
Et m’unirai avec toi, mon pays, dans la mort.
Vassal Stous, novembre 1975.
🇺🇦
#стус

11/09/2022

#деньукраїнськоїмови
***
у моєї мови любові вибиті зуби
виплюнь, кажеш, усе це із себе, виплюнь негайно!
тепер можна вставити набагато рівніші.
із правильнішим прикусом, ніж попередні.

у моїй мові любові не лишилось живого місця,
не заходь у ці хащі, там міна на міні, суцільні розтяжки
ніколи не знаєш, що насправді тягнеться за словом,
який спогад зачепить, а який здетонує.

ми насадили цей живопліт, щоб ніхто не наражався,
навішали попереджувальних знаків, щоб уберегти інших
від смерті, замаскованої гарним пейзажем
а ти пропонуєш їх просто прибрати, щоб нічого
не псувало картинки, не чекаючи саперів,
не розчистивши цих теренів від пустих теревенів.

моя мова любові важка, як погляд батька,
непідйомна як віко на гробі його сина,
на якому тиждень пристрілювали зброю,
моя мова любові вдавилася словами, як його мати

я плекала її, доки плакала і щоб не плакати більше,
плекала. я плела її, наче маскувальну сітку,
відповідно до кольорів пори року, щоб вона когось
захистила.

кажеш, не ятри. будь мудрішою. будь вище від цього.
присмири свою мову ненависті. вижени. вирви із себе.
посади на цій випаленій території квіти.
на цій порожній місцині всередині себе і мови

у тебе ж мало залишитися десь насіння квітів.
у тебе ж мало десь залишитися добре слово.
десь за душею, що має усе прощати

моя мова любові так розрослася,
що виривається тільки разом із язиком,
що виривається тільки разом із душею,
бездушна

Галина КРУК

На фото робота Hanna Zahorna

#деньписемності #деньукраїнськоїмови #вірші #віршіукраїнською #поезія #міжзображеннями

10/22/2022

Здається вже нічого не може повернути сил.
Бездіяльність стає єдиним помірно комфортним станом.
Ти робиш зусилля не впасти на дно
У тиші знаходиш публічність що ранить.
Здається можливим пробігтись по дню, проскочити зайві хвилини і миті.
Вазони посохли, зів’яли давно ,
як твої думки страхом оповиті.
Хто зробить цей крок оживити тебе, підняти з під стислих защемів рутини?
Підлити як схилений лист на вікні , в надії на сонце … на сонце в надії.

#міжзображеннями #віршіукраїнською #поезія #поезіяукраїнською

09/30/2022

vlasova
танцюй, моя пташко, просто посеред села.
саме для цього його спалили дотла.
красива у своїй силі, сильна у своїй красі —
танцюй, моя люба, покажи їм усім.

посеред цього згарища, залишеного ворогами,
танцюй так, як завжди уміла — гордо і гарно.
танцюй за тих, хто тут народився і тут поліг.
танцюй за тих, у кого більше немає ніг.

танцюй за померлих дітей, чоловіків і жінок.
танцюй, моя рідна, ти заслужила на цей танок.
ті, хто палить тут села, вже прокляті і роздерті —
це танець твого життя, а значить танець їхньої смерті.

тож хай під твоїми ногами виростає нова трава.
хай тут будуть нові посіви і нові жнива.
хай там, куди ти вкажеш рукою, будуть нові хати.
хай тут буде чим дихати.
буде чим дихати.

хтось мусить тут танцювати, інакше все це не має ваги.
хай ворогів багато, але хай ляжуть тут вороги.
танцюй для них, пташко, вперто, без жалю і каяття.
бо це танець їхньої смерті,
бо це танець твого життя.

Картина Олени Кулик.
#вірші #віршіукраїнською #поезіяукраїнською #тетянавласова #література

08/08/2022

Я – КАМІНЬ
я камінь я по тебе прийшов
дивись у тебе замість рота шов
у тебе замість руки ріка
давай я тебе покладу в мішок
шоб навіть слід твій із нього не протікав

я гора а у тебе в нутрі діра
збирайся пора пора
бачиш з-за кожного дерева
хтось чорнесенький визира

я порог я пором
я у тебе штовхаюся під ребром
я тримаю тебе за карк
скільки в зошит не шкрябай з духами не говори
все одно ти скіпка
отже запалять гори
теж мені жанна д’арк

я камінь я на тебе чекав
клямка зачепилася за рукав
бризнула сіль з очей
все одно ти не жінка а ріка
тому зрештою яка різниця яка
що тобою тече

Ірина Шувалова

#віршіукраїнською #поезія #міжзображеннями #поезіяукраїнською #УкраїнськіАвтори

07/23/2022

Ляж і засни, будь ласка, ляж і засни.
Ніби у нас іще не було війни,
ніби на дні, ніби над тобою води покров,
ніби від тебе ніхто ніколи не йшов.
Ляж і засни, будь ласка, ляж і забудь
літа стрімкого сонячну каламуть,
очі закрий, ніби все навколо таке, як слід,
слухай, як тихо темніє за містом глід,
як достигає шипшина, терен терпкий,
як осипається серед трави звіробій.
Ніби ти цінний гриб у вогкій запашній землі,
ляж і не думай ні про що взагалі,
ніби ти тихий туман на поверхні нічних озер,
ніби когось за руку тримаєш просто тепер.
Ляж і засни, над тобою замкнеться небес сукно.
Все, в що ти віриш, станеться все одно.
Катерина Бабкіна
2015 рік

#катеринабабкіна #віршіукраїнською #поезіяукраїнською #вірші #міжзображеннями

07/21/2022

Літо
Топчуть ноги радісно і струнко
Сонні трави на вузькій межі.
В день такий віддатись поцілункам!
В день такий цілим надхненням жить!

П’яним сонцем тіло налилося,
Тане й гнеться в ньому, мов свіча, —
І тремтить схвильоване колосся,
Прихилившись до мого плеча.

В сотах мозку золотом прозорим
Мед думок розтоплених лежить.
А душа вклоняється просторам
І землі за світлу радість — жить!

І за те, що стільки уст палило
І тягло мене вогнем спокус,
І за те, що замінить не сила —
Ні на що — твоїх єдиних уст!

Олена Теліга святкувала б сьогодні свої уродини.

#оленателіга #віршіукраїнською #вірші #віршіпрокохання #поезія #міжзображеннями

07/21/2022

Мій Бог – могутній Посейдон,
Зеленоокий та привітний.
Морози його клонять в сон,
А сниться йому завжди літо.
Він носить штані і кашкет
Кольору моря. Цвіту хакі.
А по ночах ганя мопед,
Так, що лякаються собаки.
Ще – держить тризуб у руці
З міцнішої сталі у світі,
Яскраво світяться зубці
Сонячним сяйвом оповиті.
Поважно ходить по піску,
Набравши його у сандалі.
А ще рибалить на містку,
Дивлячись в сизі, дивні далі.
Він – друг місцевих моряків
І небайдужий до русалок.
А галасливих рибаків
Він перетворює на чайок.
Мій Бог буває, що чудить
І викидає з моря мушлі,
Потім годинами сидить
Зібравши з них слова на суші.
Він палить свої цигарки
Бува, вживає міцне слово,
Вночі ж не спить. Лічить зірки,
Нас захистивши від усього.
Ні, він не створює законів,
Ні заповідей-заборон.
Він сам не признає кордонів,
Здолавши не один кордон.
Мій Бог – мов вітер. Вільний.
Свіжий.
Попутний вітер. Морський бриз.
Буває лагідний та ніжний.
Буває й штормом, лиш держись!

Валерія Карпиленко капітан НацГвардії, що захищала Азовсталь, зараз у полоні.
5 травня вона одружилася з Андрієм - позивний "Борода", а 7 травня він загинув.
Сьогодні у Валерії День народження
#Азовсталь #Маріуполь #ВалеріяКарпиленко #вірші #віршіукраїнською #поезіяукраїнською #міжзображеннями

07/15/2022

І як би ми не боялися – та ж мусим, однак, рости.
Печаль найгустіша поночі, на ранок від неї пий,
як з світла, і силуй пагони в той ліс, де такі ж, як ти
втискають у землю корені і тягнуть стебел хребти,
і просять до себе промені й комах життєдайний рій.

І як би ми не ховалися – але нас уже знайшли.
Нас викинули із темряви, як срібних риб на пісок,
нас випорпали із теплої та затишної імли,
завжди тепер в себе будемо, хоч де би ми не були,
беззахисні і безпомічні, як найтремкіший росток.

Які з нього будуть яблука, чи квіти, чи сніп, чи тінь?
Куди дотягнеться паростю непевне мале зело?
А навкруги відбуваються і тисячі шелестінь,
й птахи, і розсипи зоряні, і роси, і височинь,
і дощ, і повітря порухи, життя і смерть, загалом.

І кожне ревно чіпляється за силу, що дав нам днесь.
І все, що нам залишається – тягнутися до небес.

Катерина Бабкіна
Kateryna Babkina

#вірші #поезія #віршіукраїнською #міжзображеннями

12/13/2021

***
Я не зможу ніколи тебе розпізнати
Мабуть , навіть не зможу добре пізнати
Вже забуті назавжди таємні кімнати
Де ховаєш слабкості свої від мене ти.
Ти приваблюєш знову своїм існування
Без потреби у інших , і навіть в мені
Але знаю , ти поруч зі мною в мовчанні
Мій дивак , що ходить по землі.
Так нестерпно хотілось високо літати
Віднайти ті світи де нові віражі,
Але ж ми намалюєм свої власні карти
Й прокладемо світанком шляхи навесні
Ми візьмемо важливе, терпіння і жарти
І пірнемо крізь хвилі усіх протиріч
Ти триматимеш міцно мене за зап’ястя
Я всміхатимусь тихо крізь сльози сухі
Все несеться, мені якось тепло
Відчувається сила в душі
Ти триматимеш міцно , я відчуваю серцем
Ніжно поглядом пригорнеш уночі.
Все застигло перед тобою безпечним
Диваком , що ходить по землі .

Олена Хомякова
#віршіукраїнсьуою #поезія #міжзображеннями

11/14/2021

Холодно, тепло, тепло і знову холодно,
знову непройдені рівні й глибокі тріщини
Хтось на коліна кладе мені сиву голову.
Ти потерпи. Ще день, ще життя, ще трішечки.

Білими плямами - лиця чиїсь в розфокусі.
Хто вони, хто? Далекі близькі і втомлені,
мовчки зникають; в кожнім сутулім корпусі
знаки питання міцно в хребет вмонтовані.

Зламані долі й щастя як заперечення.
Рани фантомні й клаптики подорожника.
Але пливуть на нерест супроти течії
люди у ті місця, де були народжені.

Холодно, тепло, хто вони, хто, чи варто, чи
можна збагнути правду, побиту шашелем?
Давніми таврами - лиця із фотокарточок
дивляться так уважно очима нашими.

І за законами вічної діалектики
ми впізнаємо ці суперечні проблиски .
Та розсипаються в пальцях крихкі скелетики
між сторінок засушених кимось пролісків.

Iryna Tsilyk
Ірина Цілик
#віршіукраїнською #поезія #іринацілик
#міжзображеннями

07/01/2021

Juin
François Coppée (1842-1908)
Les mois (1878)
Interprétation Nicolas Germain-Marchand
Rèalisation Olena Khomyakova

Abonnez-vous à notre chaîne: https://bit.ly/3h2ApVTFacebook: https://bit.ly/3w7JVvpInstagram: https://bit.ly/3w82MpVInterprétation: Nicolas Germain-MarchandR...