11/12/2022
Вчора святкували день народження чудової . Люба, вітаю і дякую тобі за чудовий вечір з теплими та затишними людьми.
⠀
А я хтів обплювати питаннячко з алкоголем. Така традиція, що свята супроводжуються випивкою. Дідько зна скільки я не вживаю алкогольні напої. Як виявилось, мій організм відмовляється перетравлювати то горюче. А мені, як солов’ю: на два села - все похєру, бо і тверезому мені хвата єбанци щоб співати у все горло, реготати, відпочивати, розслаблятись і танцювати на столі, як того хоче мій стан.
⠀
Через те що мій дід не був черешнею, а синячив, в мене завжди було категоричне ставлення до компаній, які у святкуванні випивають. Хтось перебрав і починає якусь діч витворяти, хтось в режимі «дозвольте доібацца» і святкування вже перетворюється на розгул сатанізму. Це була найперша причина чому я відмовлявся завжди ходити на святкування, бо кого як перемкне ніколи не знаєш.
⠀
Я собі склав підсумок: алкоголь - то від лукавого, він робить з людьми жесть.
⠀
А на останньому святкуванні з’ясував, що то не алкоголь кончений, а люди які мене оточували. Виявилось, що можна не напиватись до піратських рыглєй, кожен зна собі міру, кожен повністю себе контролює, ніяких тобі розборок пітерьскіх, ніякого напрягу.
⠀
Ба більше, вчора я і сам скуштував невеличкий коктейль і спробував на декілька ковтків чудового вина. І мене не покуйовдило.
⠀
Інсайт ось в чім: чи існує вірогідність, що психологічний настрій і готовність, до алкашного піздеца у непідходящій компанії, базуючись на попередньому досвіді змушувала мій організм швиденько поплющити, щоб найшвидше позбавити себе присутності? Тобто, організм включав захисний механізм, аби уберегти мене від наслідків?
⠀
Гурі, 27 рочків, повністю переглянув питання алкоголю.