08/10/2026
Що може література там, де історію неможливо спостерігати з безпечної відстані? З цим питанням Україна приїхала до Франкфурта: понад 43 українських видавництв і програма з 37 подій, у центрі якої свідчення, пам'ять і пошук мови, що говорить про війну та життя поза її межами.
Під час відкриття українського національного стенду своїми думками поділилися представники та представниці українських та німецьких культурних інституцій та видавничої спільноти:
🔹 Богдана Лаюк, заступниця міністерки культури України, говорила про книгу як інструмент демократії, що зберігає голос суспільства й допомагає розвиватися культурним інституціям. Вона закликала до міжнародної підтримки українських видавців, які продовжують працювати попри війну.
🔹 Юрґен Боос з Frankfurter Buchmesse наголосив на значенні читання й книжкової культури для демократичного суспільства. Підтримувати Україну, за його словами, означає підтримувати простір, де книги, думки й різні голоси можуть існувати вільно.
🔹 Петер Краус фом Клефф, генеральний директор Асоціації видавців і книгорозповсюджувачів Німеччини, пояснив, чому автократії бояться книжок: вони вчать думати самостійно й ставити під сумнів нав'язані наративи. Тому захищати книжкову культуру означає захищати демократію.
🔹 Конрад Шмідт-Вертерн, керівний посадовець у ранзі міністерського директора при Уповноваженому Федерального уряду Німеччини з питань культури та медіа, зауважив, що українська література показує війну через живий людський досвід. Так стає очевидно, що ця війна ближча до Європи, ніж здається.
🔹 Крістіна Байнхофф, керівниця відділу Культури та комунікації Федерального міністерства закордонних справ Німеччини, назвала культуру не розкішшю, а основою ідентичності суспільства: зберігаючи книжки, зокрема шкільні, ми зберігаємо пам'ять і гідність для майбутніх поколінь. Вона підтвердила незмінну підтримку Німеччини й анонсувала спільний культурний сезон 2027–2028 років.
🔹 Ґітте Чох, генеральна секретарка Goethe-Institut, підкреслила, що міжнародна культурна співпраця не повинна зводитися до розповіді про війну: український досвід може допомогти Європі по-новому думати про власне майбутнє. Вона подякувала за можливість вчитися в України та разом творити простір літератури й обміну.
🔹 Фолькер Ульріх, віцепрезидент Федерального центру політичної освіти (bpb), на прикладі книги Каті Петровської «Der Schaffner wollte die Kerzen nicht anzünden» говорив про пошук національної ідентичності та історичний досвід України. Книги є свідченнями історії, і їх треба зберігати, щоб трагедії минулого не повторилися.
🔹 Юлія Козловець, директорка Міжнародного фестивалю «Книжковий Арсенал», наголосила, що найважливіше, це надавати підтримку видавництвам, щоб вони мали змогу виходити на міжнародний ринок, знаходити партнерів і видавати українські книжки за кордоном.
🔹 Максим Буткевич, правозахисник, журналіст і військовослужбовець, розповів про досвід російського полону та про те, що для українців свобода не абстракція, а цінність, яку треба берегти й захищати. Вона також є умовою творчості, бо лише вільна людина може мислити, створювати й говорити власним голосом.
Відкриття модерували Марія Шубчик, начальниця відділу комунікацій Goethe-Institut в Україні, та Олена Одинока, заступниця директора з питань міжнародної співпраці Українського інституту книги.
Фото: Akim Karpach
