02/06/2026
Olga Tokarczuk : « Oui, aujourd’hui, en Pologne, l’enthousiasme n’est plus le même qu’au début de la guerre. À l’époque, toutes mes connaissances, et même des personnes que je ne connaissais que de vue, se mobilisaient pour venir en aide aux Ukrainiens, en participant à telle ou telle action. Mais je tiens à vous assurer que notre soutien est toujours là, il n’a pas disparu. Je ne m'appuie pas sur des études sociologiques à ce sujet, mais je parle d'après ma propre expérience. À Wrocław, où je vis, ce soutien est significatif et fort.
Nous sommes d’ailleurs devenus plus étroitement liés les uns aux autres. Car nous avons une histoire commune et une culture similaire. Les Polonais et les Ukrainiens sont devenus si proches que parfois, ils ont eux-mêmes du mal à l’admettre.
Vous, les Ukrainiens, avez une grande force de caractère. Et c’est précisément à travers votre exemple que nous voyons comment la littérature, en ces temps d’épreuves, incite à des réflexions plus profondes et plus intenses.
J’aimerais croire qu’après la guerre, la littérature tentera de dépeindre un monde nouveau et meilleur. Car aujourd’hui, la Russie tente de conserver l’ancien monde. Et toute la guerre qu’elle a déclenchée découle de ce désir et de ses ambitions impérialistes. Or, il n’y a aucune raison rationnelle ni objective à cela. Car le monde aspire au changement, tandis que la Russie cherche à l’empêcher de changer. »
Olga Tokarczuk est une écrivaine, psychologue et essayiste polonaise, lauréate des prix Nobel et Booker. L’entretien avec elle, lors de sa visite à Kyiv, a été enregistré par Natalia Lebid. La version complète est disponible via le lien dans les commentaires.
L’interview complète est disponible sur le site LB.UA
Ольга Токарчук: «Так, зараз в Польщі вже немає того запалу, як був на початку війни. Тоді всі мої знайомі і навіть ті люди, яких я знала побіжно, долучалися до допомоги українцям, до тих чи інших акцій. Але я хочу вас запевнити: наша підтримка залишається, вона нікуди не ділася. Я не оперую якимись соціологічними дослідженнями з цього приводу, але кажу про це з власного досвіду. У Вроцлаві, де я живу, така підтримка значуща і сильна.
Ми взагалі стали тісніше пов’язаними один з одним. Бо маємо і спільну історію, і подібну культуру. Поляки й українці загалом стали настільки близькими, що інколи самі собі в цьому неохоче зізнаються.
Ви, українці, маєте сильний хребет. І якраз на вашому прикладі ми бачимо те, як література в часи випробувань заохочує до сильніших та глибших рефлексій.
Хотілось би думати, що після війни в літературі будуть спроби зображення нового кращого світу. Бо зараз рф намагається законсервувати світ старий. І вся війна, розв’язана нею, походить з цього бажання та з її імперських прагнень. А на це немає жодних раціональних, об’єктивних підстав. Бо світ прагне змін, а рф – утримати його від цих змін».
Ольга Токарчук – польська письменниця, психологиня і есеїстка, лауреатка Нобелівської та Букерівської премій. Розмову з нею під час візиту авторки до Києва записала Наталія Лебідь. Повна версія – за посиланням в коментарях.
