23/09/2024
Теоретик італійського маньєризму Федеріко Цуккарі також доводив поняття «внутрішнього малюнка», пояснюючи: «Малюнок це ні матерія, ні тіло, ні властивість будь-якої субстанції але … він – форма, ідея, порядок, правило або предмет інтелекту, в якому виражені понять речі». Результатом взаємодії «розуміння» і «вирази» є «загальне уявлення» (disegno universale) «ідеальний образ, створений у свідомості і потім виражений і прояснений лінією або іншим способом». Тому малюнок (disegno) позначає (segna) та показує форму речі. Звідси придумана етимологія Цуккаро: «Disegno — segno di Dio in noi» (іт. «Малюнок — знак Бога в нас»). Багато художників підкреслювали, що малювання — це не так форма зображення, скільки спосіб чи інструмент творчого мислення. Любитель афоризмів Едґар Деґа, соратник і водночас опонент французьких імпресіоністів любив повторювати: «Малюнок — не форма, а спосіб ведення». Академіст Жан Огюст Домінік Енгр формулював поняття малюнка прагматично: «Малюнок — це лінія, це все»
